Удари по Азербайджану і гідровійна проти країн Затоки: куди цілить Іран

Справа у Зангезурському коридорі? Війна між Іраном та коаліцією, сформованою США й Ізраїлем, поступово набуває регіонального масштабу, у конфлікт опосередковано залучаються інші держави та політичні сили Близького Сходу. Особливу увагу аналітиків привертають можливе використання курдських формувань у наземній фазі операції (бо наземна операція за участі американських солдат таки не планується), , а також позиція Сирії та Азербайджану.
Одним із можливих напрямків розвитку конфлікту є використання курдських формувань для створення сухопутного фронту проти Ірану. За даними міжнародних медіа, США контактували з кількома курдськими політичними й військовими організаціями в Іраку та Ірані, намагаючись залучити їх до протидії іранській владі.
Курдські групи, котрі базуються на території Іракського Курдистану, потенційно можуть діяти на північному заході Ірану у регіонах, де проживає значна курдська меншина. У різних оцінках зазначається, що для реалізації такого сценарію потрібна зовнішня підтримка, зокрема у вигляді зброї, логістики та авіаційного прикриття.
Водночас питання участі курдів залишається суперечливим. Деякі курдські політичні сили заявляли, що не планують вступати у війну, оскільки це може призвести до масштабної ескалації та втягнення Іраку або Туреччини в конфлікт.
Сирійський напрямок також розглядається експертами як один із ключових факторів подальшої ескалації: Ізраїль уже неодноразово здійснював удари по об’єктах іранських союзників у Сирії, зокрема по й інфраструктурі Хезболли там, а не лише у Лівані. У разі подальшого загострення сирійська територія може перетворитися на один із майданчиків непрямого протистояння між Іраном і коаліцією США та Ізраїлю.
Ще одним важливим елементом ескалації війни стала ситуація навколо Азербайджану. На початку березня Баку заявив про атаку безпілотників по аеропорту в Нахічевані (до речі, малій батьківщині президента Азербайджану Ільхама Алієва), звинувативши у цьому Іран. Ураження зазнали місцевий аеропорт та школа. Азербайджанська влада різко засудила інцидент і привела свої збройні сили у підвищену готовність.
Тож експерти зазначають, що відносини між Іраном та Азербайджаном залишаються напруженими, зокрема через тісні контакти Баку з Ізраїлем (котрий , як відомо, збудував у Азербайджані кілька збройних підприємств) і Заходом. “В Азербайджану й Ізраїлю дуже близькі теплі стосунки. Чи значить це вступ Азербайджана у війну? Поки ні, бо це найменше, чого хоче Алієв. Але все це поки, тому що провінція (Ірану – ред.) Північний Азербайджан заселена етнічними азербайджанцями, їх приблизно 30% у країні”, – зауважив з цього приводу у коментарі 24 каналу політтехнолог Михайло Шейтельман. Інші ж аналітики попереджають, що атака на Азербайджан може бути пов’язана з наміром Ірану пересікти так званий транспортний Зангезурський коридор, відомий також як Trump Route for International Peace and Prosperity (TRIPP), одне з улюблених дітищ Трампа. Що страшніше за нафтову кризу? Внаслідок війни арабські країни Перської затоки опинилися у дуже складній ситуації: Іран завдав ракетних і безпілотних ударів по кількох країнах регіону, зокрема по Катару, Саудівській Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратах, Бахрейну та Кувейту.
Уряди цих держав намагаються не втягуватися у відкриті бойові дії та обмежуються посиленням систем ППО та дипломатичними заявами. Чи вдасться це балансування? Може, й так, бо голова Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос констатує 6 березня, що інтенсивність ракетних залпів з боку Ірану стрімко падає: з 62 хвиль на добу 1 березня до менш ніж 10 хвиль станом днем раніше. Це свідчить про успішне нищення коаліцією стаціонарних пускових установок та складів, пояснює він.
Однак після влучань іранських дронів в енергооб’єкти Кувейту та ОАЕ арабські монархії перейшли в режим максимальної тривоги, пише Семиволос у Facebook. “Зазвичай в українському сегменті аналітики прикута увага до цін на нафту, проте найбільша небезпека для країн Затоки криється у дефіциті прісної води. Це справжня “ахіллесова п’ята” регіону. Якщо нафта – це гроші, то вода – це біологія. Все більше ознак того, що Іран свідомо переходить до тактики “гідровійни”. 2 березня було атаковано катарський комплекс Ras Laffan, а 5 березня з’явилися звіти про пошкодження мереж, що живлять опріснювальні заводи в ОАЕ та Кувейті. Станом на сьогодні вода стала вагомішим чинником за нафту”, – повідомляє він. Така “гідровійна”, продовжує експерт, знищує ілюзію стабільності швидше, ніж ракети руйнують будівлі: без води не працюють дата-центри та системи охолодження хмарочосів, а мегаполіси перетворюються на пастки”. “Той самий Ер-Ріяд – це гігантський мегаполіс посеред пустелі. 90% його води залежить від одного вузла та 500-кілометрової труби. В умовах березневої спеки, яка вже сягає +35°C, відсутність води протягом 48 годин призведе до колапсу каналізації та медицини. Так, до прикладу, повідомлення про можливе забруднення акваторії через удари по іранських ядерних об’єктах (про що попереджав прем’єр Катару) вже спровокували паніку в Досі та Манамі. Ринок бутильованої води в регіоні підскочив у ціні в 5-7 разів за останній тиждень”, – змальовує він критичність ситуації. Ці загрози, зауважує Семиволос, посилюють тиск на Вашингтон: ОАЕ та Катар уже офіційно закликали президента США Дональда Трампа максимально скоротити терміни операції, бо інфраструктура виживання країн Затоки просто не розрахована на затяжну війну на виснаження. “Ми звикли міряти стабільність Близького Сходу барелями, але зараз її варто міряти літрами. Наступний етап війни – це не лише битва за нафтопроводи, а й битва за виживання міст. Якщо хоча б один великий завод типу Джубайля вийде з ладу на тиждень, ми побачимо найбільшу в історії гуманітарну евакуацію, яка змиє всі політичні домовленості між Трампом та монархами Затоки”, – наголошує Семиволос. Тож США екстрено перекинули додаткові системи C-RAM та Avenger для прикриття заводів (зокрема комплексу Джубайль у Саудівській Аравії), але проблема з масовими атаками Шахедів залишається, бо наявне ППО не може гарантувати 100% захисту для таких вразливих об’єктів, додає експерт.
І тут на авансцену війни виступає Україна: президент України Володимир Зеленський запропонував країнам Близького Сходу дрони-перехоплювачі в обмін на ракети до Patriot та допомогу наших фахівців з боротьби з ірансько-російськими Шахедами, пише Reuters. “Те, що ми можемо надати навіть невелику допомогу Близькому Сходу, дає нам багато “карт”. При чому і зараз, і тих “карт”, що працюватимуть у майбутньому. Нині нам дуже важливо надбати нових партнерів серед країн Персидської Затоки, але вони й після війни будуть для нас дуже важливими. Це для нас стабільне постачання нафти й інвестиції”, – переконаний Шейтельман. Ірина Носальська