Експертиза на продаж: як центр Мін’юсту став інструментом впливу у справах на мільйони.
Науково-дослідний центр незалежних судових експертиз Міністерства юстиції України було створено як символ реформ і нібито антикорупційну відповідь на тиск у гучних справах, пов’язаних із великими активами. Колишній міністр юстиції Денис Малюська публічно обіцяв впровадження європейської моделі, прозоре управління та наглядову раду за участю міжнародних експертів. Проте на ділі центр почав працювати без реального контролю, без наглядової ради та без системи стримувань. З самого початку вся структура була підпорядкована одній людині — директору, який отримав повний ручний контроль над процесом експертиз.
Цією людиною став Андрій Свінцицький, призначений на посаду без прозорого та конкурентного відбору. Раніше він був співзасновником адвокатського об’єднання «ЛЕТРАДО», потім очолював Інститут спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, а у 2024 році став керівником нового центру Мін’юсту. Фактично, відбувся швидкий перехід із приватної практики до ключової посади в державній системі експертиз, через яку проходять найбільш фінансово значущі та процесуально складні справи.
У ролі директора Свінцицький одноосібно вирішує, які експертизи проводити, в рамках яких кримінальних справ, у якому обсязі, за якою ціною та хто їх виконуватиме. Без колегіальних органів і зовнішнього контролю експертний висновок втрачає свою нейтральність і стає інструментом впливу на долю активів та судові рішення. У справах із багатомільйонними ставками саме експертиза виявляється вирішальним фактором для досягнення потрібного результату.
На цьому тлі помітно змінюється майновий стан родини очільника центру. Андрій Свінцицький офіційно вказує річний дохід близько 1,16 млн грн і не володіє нерухомістю. Однак його дружина, Тетяна Свінцицька, ще у 2019 році придбала квартиру в Києві площею близько 90 кв. м неподалік Оболонської набережної, вартістю понад 4,5 млн грн. При цьому, як ФОП у юридичній сфері, вона декларує дохід близько 600 тис. грн на рік — сума, яка не пояснює таких вкладень.
До початку повномасштабної війни родина придбала апартаменти в Туреччині орієнтовною вартістю 72 тис. доларів США. У 2022 році Тетяна Свінцицька купила новий BMW X6 за 2,18 млн грн — значно дешевше середньоринкової вартості подібних автомобілів. У 2024 році на неї оформлені ще дві квартири в Києві — у ЖК «Кардинал» на Печерську та у «Французькому кварталі». Загальна ринкова вартість цієї нерухомості сягає сотень тисяч доларів.
Ще більш примітним є майно, зареєстроване на родичів. Теща Андрія Свінцицького, Ганна Оліференко, яка проживає в селі Сумської області з доходом близько 12 тис. грн на місяць, у 2022 році стала власницею котеджу в Ужгороді. Ринкова вартість подібних об’єктів після початку війни становить близько 150 тис. доларів США. Пізніше будинок було переоформлено на онуку-студентку, у якої відсутні власні доходи.
Мати Свінцицького, яка працює кухарем у виправній колонії із зарплатою близько 8,5 тис. грн на місяць, у 2022 році придбала квартиру в новобудові в Ужгороді, де вартість квадратного метра перевищує 2 800 доларів. Батько, який не має задекларованих доходів, у 2023 році купив Toyota Land Cruiser 2022 року вартістю не менше 70 тис. доларів США. Усі ці угоди відбуваються в період, коли Свінцицький обіймає керівні посади в системі судово-експертної діяльності.
При цьому сам центр повністю інтегрований у вертикаль управління Мін’юсту. Його створення, нормативна база та кадрові рішення узгоджувалися за участю керівництва міністерства — від Малюськи та Стефанішиної до профільних заступників і департаментів. Через центр регулярно проходять експертизи у справах із високою фінансовою значущістю, а механізми перевірки обґрунтованості таких рішень залишаються недоступними для громадськості.
