Протягом останніх тижнів Україна відкрила новий, стратегічно важливий фронт у війні дальнобійних безпілотників, розпочавши системну кампанію з ураження російських наземних центрів космічного зв’язку. Згідно з матеріалами та аналізом BBС, лише за короткий період було завдано щонайменше п’яти результативних ударів, унаслідок яких пошкоджено чотири ключові комплекси супутникового зв’язку.
Два з уражених об’єктів належать безпосередньо Міністерству оборони РФ, ще два — підпорядковані державному підприємству ФГУП Космическая связь. Ця серія атак свідчить про суттєве розширення цілей Сил оборони України: українські дрони б’ють не лише по економічному потенціалу (НПЗ) чи авіації ворога, а й по нервовій системі та очах російської армії. Географія та хронологія ударів
Кампанія розгорнулася глибоко в тилу РФ, переважно в Московській та сусідніх областях, де ще з радянських часів сконцентровані головні вузли управління космічним угрупованням:
· ЦКЗ Дубна (Московська область): Це найбільша станція космічного зв’язку в Росії. Об’єкт атакували двічі — 22 та 30 червня 2026 року. Внаслідок першого удару безпілотники поцілили в апаратно-модульний комплекс гігантської 32-метрової антени MARK-IV, яка використовується для супутникового зв’язку, а також у сусідню технічну будівлю. Про факт удару по цій станції публічно заявляв Президент України Володимир Зеленський.
· ЦКЗ Владімір (поблизу м. Гусь-Хрустальний, Владімірська область): Уражений українськими дронами 25 червня.
· ЦКЗ Мещеріно-1 (поблизу с. Міняєво, Московська область): Атакований у ніч проти 26 червня.
· ЦКЗ Генерального штабу РФ (Бєлоомут, Московська область): Про успішний удар по цьому суто військовому об’єкту стало відомо 1 липня.
Центри космічного зв’язку (ЦКЗ), або так звані телепорти — це масштабні високотехнологічні комплекси з масивними антенами. Вони виконують роль комунікаційного моста між Землею та космосом: передають сигнал на супутники (особливо ті, що перебувають на високих орбітах) і приймають дані від них.
Ці телепорти є критично необхідними для обробки величезних потоків інформації. Без наземних станцій космічні апарати перетворюються на безкорисні шматки металу на орбіті — вони втрачають здатність оперативно передавати розвідувальні знімки, перехоплені дані чи забезпечувати захищений зв’язок. Стратегічні наслідки
Російська армія сьогодні тотально покладається на супутниковий зв’язок для координації дій своїх підрозділів на фронті, управління авіацією, наведення високоточної зброї та отримання даних аерокосмічної розвідки. Деградація наземної інфраструктури безпосередньо впливає на швидкість передачі даних, що призводить до затримок ухвалення рішень російським командуванням і, як наслідок, до ерозії російських бойових порядків.
За наявними даними, наслідком атак на Дубну, Бєлоомут та Гусь-Хрустальний стало виведення з ладу низки каналів закритого урядового зв’язку РФ.
Проте найбільш критичним і сенсаційним наслідком є порушення комунікації між компонентами Системи попередження про ракетний напад (СПРН), зокрема з її головним центром Солнєчногорськ-7. СПРН — це основа ядерної безпеки РФ, вона відповідає за відстеження пусків міжконтинентальних балістичних ракет, отримуючи дані саме з військових супутників. Порушення передачі даних у цій системі створює серйозні прогалини у стратегічній обороноздатності самої Росії.
На відміну від нафтобаз, апаратно-модульні комплекси, високоточне електронне обладнання та специфічні антени (як MARK-IV) неможливо відновити за кілька тижнів. Значна частина цієї мікроелектроніки та обладнання для космічного зв’язку традиційно має західне походження. Через жорсткі технологічні санкції Росія не може легально та швидко її закупити. Таким чином, знищення таких вузлів завдає непропорційно великої та довгострокової шкоди.
Серія ударів по центрах космічного зв’язку Росії демонструє високий рівень планування та технологічну еволюцію українських операцій. Використовуючи порівняно недорогі дальнобійні дрони, Україна виводить з ладу унікальні багатомільйонні об’єкти, критично важливі для функціонування всієї військової машини РФ. Це не просто психологічний тиск, а системна робота, спрямована на осліплення супутникового угруповання ворога та руйнування його здатності вести сучасну високотехнологічну війну.
